Семінар для мам у Львові

IMG_1427«Зараз 18.10.2015р. 18-та година, за вікном вже темно. Ми їдемо зі Львова 7-й вагон-купе, це я мама Ольга (хлопчика Богданчика, з синдромом Дауна) і мама Альона (хлопчик Антончик, з ДЦП). Емоції просто переповнюють, вони різні, але більш позитивні.

У Львові навчально-реабілітаційний центр «Джерело» організував семінар для мам. Запросили мам із усієї України: Києва, Харкова, Житомира, Хмельницького, Ужгорода, із селища Голоби (Волинської обл.), Львова.

Для мене ціль поїздки — дізнатися більше про центр «Джерело», про його заснування, розвиток і перейняти їх життєвий досвід. Дуже цікаві організатори семінару: це пані Марія Парфенюк, пані Людмила Аннич, пані Мар’яна Сеньків — психолог. Особливо вразила молодесенька пані Мар’яна — психолог, яка говорила досить вагомі і потрібні нам, матерям з неповносправними дітками речі.

На семінарі кожен розповідав про себе, про свою родину, про свою неповносправну дитину і про досягнення своїх діток, про біль, яка завжди присутня в серці матері.

Нам дали заповнити таку чудову анкетку, в якій був один із пунктів «Ваш страх», і у всіх взагалі, це був страх майбутнього наших неповносправних діток. Але я зрозуміла для себе, що не можна сидіти вдома і лише плакати, «під лежачий камінь вода не тече», потрібно хоч щось робити і якось вийти із темряви і прагнути летіти до світла, до світлого майбутнього.

А іще…іще…іще бути разом, так як «один в полі не воїн».

Дуже багато нових історій почула, особливо вразила мама із селища Голоби Наталя, у якої хлопчик помер, проживши лише 9 міс. Мамі Наталі лише 23 роки і вона вже отримала такий сильний удар життя. У дитинки було два синдроми, дві зайві хромосоми, важко назвати повний діагноз. Але дякуючи з’їзду, мама мала змогу виговоритися, поплакати і зрозуміти для себе певні речі.

Особливо сподобався момент, коли ми писали листа до себе, так саме до себе самої. Це було дуже важко, емоції переповнювали, сльози текли рікою, але ідея дуже цікава.

Комфорт та харчування було на найвищому рівні.

Я задоволена, що мені випала така нагода поїхати до Львова на такий семінар.

І ще нас навчили танцювати королівський банс, так саме королівський банс, це було дуже весело. І взагалі семінар був у такій легкій і веселій формі. Були мами, які любили дуже багато говорити, а були такі, які взагалі мало говорили, але позитив отримали всі.

Дякую всім.

З повагою, Ольга Мирошниченко.»

IMG_1423«Їду додому зі Львова і ловлю себе на думці, що мені дуже хочеться написати свій відгук про семінар. Мені з Ольгою пощастило. Ми стали учасниками тренінгу для матерів дітей з особливими потребами. Ми не тільки познайомились з новими людьми, їхніми історіями, сім’ями, а ще багато розважались, що є дуже важливим, коли треба розслабитися, коли на очах постійно сльози…

 Які гарні талановиті жінки в нашій країні! Які співочі голоси, запальні танці!!! Я дуже рада, що стала частиною цього.

 Саме перше, що хочеться відмітити, — моя сім’я рухається у вірному напрямку. Цей висновок я зробила, коли організатори (а це вже досвідчені матусі і не тільки) наголошували на тому, що дитина буде щасливою лише у щасливій родині. Коли мати може проявити свою особистість, а не асоціювати себе тільки з дитиною. Коли є такий тандем як батько і мати. Вони повинні мати особисте життя, хвилини, щоб не думати про хвору дитину, про своє горе, а насолоджуватись, розважатись, і це не буде проявом  егоїзму.

Одна жіночка сказала, що вона хоче змінити наше суспільство. Але як??? Мабуть треба починати з себе насамперед.

Запам’яталась мати, яка говорила, що ми своїх чоловіків відштовхуємо на другий план, дуже багато беремо на свої тендітні плечі.

Окремою темою була інклюзія. Вразило, що у Житомирі, Ужгороді зроблено більше, ніж у нашому двохмільйонному місті, що люди там більш свідомі. Батьки “Джерела” стали для нас прикладом. Побудувати таку “імперію” може не кожен, на жаль.

 Зі співчуттям і повагою ми віднеслися до матусі, яка втратила дитину не так давно. Але незважаючи на це, вона знайшла сил приїхати, спілкуватися.

 Мені здалося, що не всі мами змогли розкритися, деякі так і поїхали, не висказавши усіх думок. Але в них усе попереду…

 Альона, мати Антона»

IMG_1537